Квіти в живописі та їхній таємний сенс

Недостатньо вміти тримати в руці пензель, щоб стати художником. Справжній витвір мистецтва несе в собі цілу історію, глибоку філософську думку. Але вона ні за що не відкриється обивателю. Щоб розгадати істинне значення полотна, потрібно продовжувати пошуки, не задовольняючись тим, що лежить на поверхні.

Традиційні й доволі розповсюджені картини квітів у вазі можуть набути зовсім іншого сенсу, коли ви дізнаєтеся приховане значення тієї чи іншої квітки. А враховуючи, що ботанічні мотиви спостерігаються від роботи до роботи, ви зможете вцілому поглянути інакше на картини маслом.

Квіти в живописі

Красу та велич квітів люди усвідомлювали з давніх часів. Неможливо було уявити свято, парадний виїзд або бенкет без великої кількості живих гірлянд і букетів. Причому зародився такий напрям у різних культурах в різноманітні часи окремо. Квітами вітали народження нової людини та з ними ж проводжали її після смерті. І якщо дослідники обрали шлях вивчення та застосування різноманітних рослин, то діячі мистецтва увічнювали їх на полотнах.

Часто квіти на картинах великих художників виконували не лише декоративну, а й символічну роль. Деякі з них могли дозволити собі зобразити троянди, просто тому що їх любили, але для більшості ці квіти — символ кохання.

Незабудку писали для зазначення постійності, цвіт папороті — з запитами на містицизм. Особливого міфологічного значення набула краса гіацинта, півонії та нарциса. Втім, саме троянди, безсумнівно, стали улюбленими флористичними героями в натюрмортах і світському живописі.

Намальовані букети квітів, датовані XVIII століттям і раніше, могли володіти геть неіснуючим забарвленням. Фантазія живописців вже несла свою власну, авторську символіку. Особливо часто вони полюбляли використовувати мову квітів, щоб охарактеризувати свого героя.

Багато квітів у живописі можна зустріти і в XIX столітті. В цей самий період почали з’являтися зовсім неймовірні квіти в картинах художників. Вони були покликані внести особливо глибокий сенс в образотворче мистецтво і своєю красою часом перевершували ті, що створила природа.

Квіткова символіка в образотворчому мистецтві

Квіти в живописі сучасних художників зберігають символічне навантаження, закладене з незапам'ятних часів. У майбутньому, помічаючи квіти на картинах і знаючи їхнє значення, ви будете набагато повніше розкривати те, що в них вкладають автори.

Вже в середньовіччі, в період розвитку релігійного мистецтва з’явилися перші стійкі символи — троянда й лілія. Перша за рахунок червоного кольору та шипів красномовно обрамовувала сюжети про страждання Христа. Якщо ж на полотні поєднувалися червоні та білі троянди, це знаменувало єдність християн у своїй вірі. Лілія ж стала уособленням непорочності Діви Марії.

Втім, не лише для розкриття сюжету або персонажу використовували образи квітів. Особливим, глибинним сенсом наповнювалися навіть квіткові натюрморти. Здавалося б, вони покликані стати прикрасою як такою, закарбувати момент, свіжість і красу оточуючих нас предметів. Однак це все ж живопис, квіти в якому завжди допомагають глибше подивитися на витвір. І тут спливає багато релігійних сенсів:

• колосся асоціювалося з відродженням, оскільки зерно потрапляє до землі, як і тіло, а потім отримує нове життя;
• маки на полотні символізують недовговічність краси, іноді навіть смерть і забуття;
• біла гвоздика, як нескладно здогадатися, уособлювала праведне життя християн;
• червона гвоздика поряд із трояндою означала любов і жертовність, іноді безвинно пролиту кров; в контексті Французької та Жовтневої революції — відвагу та доблесть;
• півонії в живописі художників носять дуже світлий характер, означають багатство, величність, знов-таки любов і гідність.

Картини з квітами знаменитих художників

Ось кілька яскравих прикладів полотен, де можна вловити вищезазначений символізм. У картинах відомих художників квіти можуть грати важливу роль: закарбовувати особливе послання наче між рядків. А можуть і просто радувати око та серце, передаючи образи прекрасного крізь вічність.

“Флора”, Джузеппе Арчімбольдо

Портрет дівчини вийшов неймовірно ніжним і загадковим, і справа не в її природних рисах. Біло-рожеві пелюстки послугували їй шкірою, а з багатьох яскравих суцвіть і листя зітканий одяг. Нехай не всі розуміли закладений сенс картини, але захоплюються нею досі.

“Ваза з квітами”, Ян Давідс де Хем

В роботах живописця переважає яскравість і гармонія кольору. Зображувані рослини постають у всій своїй реалістичності та красі. При погляді на полотно приходить розуміння, що мистецтво вічне. Втім, це цілком характерно для натюрмортів XVII століття.

“Водяні лілії”, Клод Моне

Картина створена, щоб закарбувати момент, а не змагатися в точності. Тому вона настільки жива та багата на світлокольорові ефекти. В ній прихована таємниця та глибина самого життя, багатство природи та прагнення до прекрасного. Моне писав її, вже вражений катарактою, але все ж створив один із найзнаменитіших шедеврів XX століття.

“Ваза з п’ятнадцятьма соняшниками”, Вінсент Ван Гог

Природність і яскравість — ось що прагнув закарбувати майстер, коли писав природу. Квіти маслом на картині зображені на різних стадіях свого життя: від самого розквіту до повного в’янення. І сьогодні це чи не найвідоміше “квітуче” полотно в історії.

“Офелія”, Джон Еверетт Мілле

Шекспірівський сюжет був майстерно зображений за допомогою багатих на містицизм рослин. Вони писалися з натури, як і заведено серед прерафаелітів. Вербове гілля, кропива та маргаритки, вочевидь, покликані символізувати невинність, біль і ранню смерть.

“Медитативна троянда”, Сальвадор Далі

Невластива Далі умиротворена робота, всю увагу в якій притягує червона троянда. Вона парує в небі подібно до сонця, а під ним знайшли притулок двоє закоханих. Картини з трояндами класично уособлюють кохання, мир і спокій. Дехто бачить у цій квітці, що ширяє, ще й пристрасть, і випробування, що належать кожній парі та людині окремо.

“Дама в саду Сент-Адрес”, Клод Моне

Людські фігури з легкої руки майстра стають частиною природи, невід’ємними від представленого перед нами пейзажу. Моне зумів передати соковитість квітів, що розпустилися, яскравість сонячного світла і, звісно ж, гармонію дівчини посеред літнього саду.

Резюме

Красу квітів людство оспівує протягом всього існування. Вони традиційно присутні в контексті важливих життєвих подій та активно використовуються в релігійних, міфічних, драматичних сюжетах у мистецтві. Символіка польових квітів, садових і вигаданих рослин проноситься крізь всю людську культуру. Вона дозволяє побачити, як тонко відчував свою роботу автор, і наскільки багатогранного трактування може набути полотно завдяки квітам.