Енді Уорхол — геній поп-арту та концептуального мистецтва

Життя короля поп-арту відомого під прізвиськом «Дрелла» (з'явилося у результаті злиття Dracula - Дракула та Cinderella - Попелюшка) нагадує одночасно трагічний та комедійний фільм, який навряд чи когось може залишити байдужим. Його історія сповнена яскравих та неоднозначних подій, пліток й інтриг. Про те, ким же насправді був Енді Уорхол, чи було в його житті кохання, чому його намагалися вбити і який був його творчий шлях, ми й розповімо.

Біографія генія поп-арту

Почнемо з того, що Енді Уорхол — це не справжнє ім'я всесвітньо відомого діяча мистецтва ХХ століття. Насправді його звали Ендрю (Андрій) Вархола, але переїхавши в Нью-Йорк ще юнаком, він вирішив змінити своє ім'я. Народився Енді у 1928 році в родині емігрантів зі Словаччини, які переїхали в Піттсбург (США) у пошуках кращого життя. Він був третьою дитиною в родині з чотирьох і відзначився особливою хворобливістю. У третьому класі хлопчик серйозно захворів на ревматичну хорею і довгий час був змушений залишатися вдома. Хвороба провокувала судоми й мимовільні рухи кінцівок, а також підвищену емоційність. На цьому тлі у дитини розвинулися серйозні комплекси та панічна боязнь лікарів, які переслідували його все подальше життя.

Після повернення до школи його знову чекало випробування. Колишні друзі й однолітки насміхалися з хлопця й зробили його ізгоєм у класі. Від цього страх соціуму ще більше посилився й укорінився у свідомості хлопчика. Наступна трагічна подія сталася, коли батько сімейства, Андрій Вархола, загинув під час нещасного випадку в шахті, де працював. Як наслідок мрія молодого Енді вступити до університету провалилася і замість цього він відучився у Технологічному Інституті Карнегі. Там юнак вивчав графічний дизайн, оскільки вже давно зрозумів, що його життя неодмінно буде пов'язане з творчістю.

Закінчивши навчання й отримавши диплом бакалавра, хлопець відправляється підкорювати Нью-Йорк. Там він, в першу чергу, бере собі нове ім'я, Енді Уорхол, про яке згодом дізнається увесь світ.

Спочатку життя у великому місті навряд чи могло нагадувати чиюсь мрію. Грошей було катастрофічно мало, житло доводилося ділити з купкою таких же бідолах, а всюди бігали таргани. Кажуть, один з них навіть вибіг з портфоліо Енді, коли той прийшов на співбесіду в модний журнал Harper's Bazaar. Хай там як, у результаті хлопця взяли на роботу, і відтоді його ім'я стало звучати в високих колах Нью-Йоркської тусовки все частіше.

Після цього художник почав співпрацювати з багатьма брендами та зірками, а в 1952 році влаштував свою першу персональну виставку робіт. Його особливість полягала в шовкографії (різновид трафаретного друку), яку художник зробив однією з основних частин його філософії. Він навмисно погіршував якість друку, надаючи роботам вигляд схожий на дешеві репродукції. Таким чином Енді хотів повністю відокремити роботу від автора, а замість цього створив свій фірмовий стиль.

Важливою подією у житті Уорхола є відкриття власної арт-студії, під назвою «Фабрика» в 1962 році. Там він не тільки створював і розмножував свої шедеври, а й знімав фільми, писав книжки і зібрав цілу тусовку. Його студія істотно відрізнялася від класичного уявлення про майстерню художника, хоча це нітрохи не заважало йому творити. Швидше такі обставини тільки сприяли цьому. Фабрика була просякнута духом свободи, де кожен міг займатися чим завгодно. Тут збиралися знаменитості, скандальні особистості й ті, хто просто любив знатно потусити. При цьому Енді постійно створював нові шедеври. Основою всього був його улюблений метод трафаретного друку та шовкографії. Таким чином Фабрика випускала близько 80 копій щомісяця.

У 1965 році на чергову тусовку майстерні короля поп-арту потрапила Еді Седжвік. З того часу Енді та Еді стали нерозлучні. Практично скрізь вони з'являлися разом, носили схожі образи і зачіски. Він знімав дівчину у своїх фільмах і говорив про неї, як про музу. Всі приписували їм роман і постійно обговорювали цю ексцентричну пару. Однак крім Еді, художнику приписують зв'язок з багатьма чоловіками. Тому, швидше за все ці відносини мали дружній характер і з часом так само різко обірвалися, як і почалися.

Енді взагалі не прив'язувався до людей. Мабуть, найміцніший зв'язок був у нього з матір'ю, яка ще в дитинстві приділяла особливу увагу хворому сину. Саме вона спонукала хлопчика малювати, коли приносила йому журнали та приладдя для малювання, поки він був змушений залишатися вдома. Надалі художник досить легко і швидко встановлював контакти з людьми, які так само швидко і розривав. Через це часто виникали скандали та суперечки навколо його особистості. Але він не особливо звертав на них увагу, поки одного разу така поведінка майже не призвела до смерті генія.

Замах

Валері Соланас, молода, амбітна феміністка, чимось сподобалася Енді ще при їх знайомстві. Дівчина не раз з'являлася на Фабриці й знімалася у фільмах Уорхола. Однак інтерес художника до неї швидко зник. Звичайно ж це викликало обурення у Валері, яка сподівалася на підтримку своїх поглядів з боку всіма відомого генія. Але ще більше ситуація загострилася, коли та принесла Енді свій рукописний сценарій для фільму, а майстер його забракував назвавши занадто «брудним». Навіть кажуть, що він зухвало кинув його після прочитання і загубив, чим викликав ще більше обурення у дівчини.

Соланас не змогла терпіти такого ставлення до себе і в червні 1968 року вона тричі вистрілила Енді в живіт на його ж Фабриці. Навколо Уорхола відразу зібралася вся його «свита», але карета швидкої допомоги констатувала клінічну смерть по приїзду. Незважаючи на важкі поранення, художник вижив, хоча наслідки цієї події давали знати про себе до кінця його днів. Перенісши не одну важку операцію, тіло Енді було пошматоване шрамами, які він без сорому демонстрував перед фотокамерами. І хоч геній й говорив, що замах не змінив його, життя на Фабриці стало іншим.

Після повернення з лікарні, Енді припинив нескінченні тусовки у своїй арт-студії та навіть поставив охорону. А крім і так властивого йому страху лікарень, він почав побоюватися жінок. Згодом він зовсім перестав їх знімати у своїх фільмах. Та й кінокар'єра Уорхола пішла на спад, а в живописі з'явилося більше портретів і зображень черепів. Немов художник всіляко хотів відобразити людську смертність.

Так, знаменитим, але самотнім, майже через 20 років після замаху Енді Уорхол помер у власній квартирі в результаті ускладнень після операції з видалення жовчного міхура. Хоч сама операція не була складною, наслідки замаху і дитячої хвороби наклали свій відбиток, і в Енді трапився набряк легеня, від якого він задихнувся.

Творчість

Тяга до малювання проявилася в Енді ще в дитинстві, коли він, змушений залишатися вдома через свою хворобу, почав робити колажі з журналів і замальовки. Хлопчиком він відвідував безкоштовні курси з художньої майстерності, а до моменту вибору вищого навчального закладу вже точно знав, що пов'яже своє життя з мистецтвом.

В результаті його талант досить швидко помітили. Адже він дійсно виділявся, створюючи яскраві малюнки в стилі поп-арт, де звичайні речі ставали символами епохи. Більш того, він був одним з перших, хто почав копіювати свої ж роботи за допомогою трафаретного друку і шовкографії, й безумовно, найуспішнішим в цій справі.

Роботи Уорхола сприймалися публікою неоднозначно. Хтось захоплювався ними і вважав його генієм, в той час, як інші називали його мистецтво низькосортним і вульгарним. Але незважаючи на це, як ми писали вище, вже в 1952 році він організував свою першу персональну виставку, а в 1956 вступив в «Клуб художніх редакторів». Ну а шість років потому проходить виставка кращих робіт Енді Уорхола, після чого він отримав від критиків статус одного з провідних майстрів поп-арту.

Безумовно, успіх художника позначився і на вартості його картин. Хоч Уорхол і вважав, що мистецтво повинно бути загальнодоступним, багато його робіт коштують надзвичайних грошей. Нижче ми представили вам список найдорожчих картин генія поп-арту.

1. «Аварія срібної машини» - $ 105,4 мільйона
2. «Вісім Елвісів» - $ 100 мільйонів
3. «Потрійний Елвіс» - $ 81,9 мільйона
4. «Бірюзова Мерилін» - $ 80 мільйонів
5. «Аварія зеленої машини» - $ 71,7 мільйона
6. «Чотири Марлона» - $ 69,6 мільйона
7. «Чоловіки в її житті» - $ 63,4 мільйона
8. «Расові заворушення» - $ 62,8 мільйона
9. «Статуя Свободи» - $ 43,8 мільйона
10. «200 однодоларових купюр» - $ 43,2 мільйона.

Багато робіт Енді Уорхола стали якоюсь мірою легендарними, оскільки передавали настрій свого часу, соціокультурні особливості та просто чіпляли за душу своєю самобутністю. Серед них на особливу увагу заслуговують чотири роботи.

«Банка з супом Кемпбелл» стала доленосною у житті художника. Саме після цієї роботи до нього прийшли слава й достаток, а сам суп цієї марки назавжди став асоціюватися з Енді Уорхолом.

«Диптих Мерилін». На його створення художника надихнуло самогубство великої кінодіви. Через тиждень після трагічної події він почав працювати над ним. Він втілив свої думки щодо американського культу знаменитостей, який триває навіть після їх смерті.

«Червоний Ленін». Ця картина була створена Уорхолом незадовго до його смерті. Автор у звичній для нього манері зобразив культ особистості, і не прогадав. Ця робота має так званого «брата» - «Чорного Леніна», але він поступається в ціні та популярності своєму червоному варіанту.

«Портрет Мао» з'явився після першої поїздки президента Ніксона до Китаю. Художник, натхненний нескінченними китайськими пропагандистськими листівками, зобразив диктатора, прирівнюючи його статус до поп-зірки, подібно Мерилін Монро.

Звичайно цей список можна довго продовжувати, адже не дарма Енді Уорхола називають генієм і королем поп-арту та шовкографії. Його роботи дійсно стали проривом у світі мистецтва ХХ століття й до цього дня привертають до себе чимало уваги.

Резюме

Мабуть, Енді Уорхол був не просто художником, він став важливою частиною мистецтва ХХ століття. Його роботи не просто викликали фурор у суспільстві, а й вплинули на модні тренди в різних напрямках. Іншими словами, він зробив сильний вплив на спосіб життя людей свого часу й показав, що мистецтво знаходиться в усьому, навіть у цілком звичайних, на перший погляд, речах. Наприклад, зараз трафаретний друк, який використовував геній поп-арту, широко використовується в усьому світі для створення картин, тканин і принтів на самих різних поверхнях. Він пропагував ідею доступного мистецтва, яке є невід'ємною частиною сучасної людини.