Японський живопис

Своєрідність і оригінальність японського мистецтва вже не одне століття продовжує дивувати, надихати та навіть бентежити європейських глядачів. Адже для того, щоб зрозуміти справжнє посилання і задум художника, потрібно хоч трохи знати про історію та культуру країни вранішнього сонця. Тут кожна деталь або ж її відсутність здатні докорінно змінити зміст твору. Та що там, навіть інтенсивність і стиль нанесення мазка мають істотне значення.

У нашій статті ми познайомимося з основними особливостями японського живопису, дізнаємося про найяскравіші її напрямки та представників, а також трохи зануримося у філософію цієї країни. Оскільки тут вона виступає невіднятною частиною мистецтва.

Історія розвитку

Історія розвитку японського живопису бере свій початок ще в III столітті до нашої ери. Тоді досить прості геометричні малюнки в основному наносилися на гончарні та бронзові вироби. Потім стали з'являтися зображення на стінах склепів, а з приходом буддизму релігійна тематика початку переважати в образотворчому мистецтві. Все частіше божества пантеону нової віри, а також сюжети з життя Вчителя та його послідовників з'являлися на картинах японських художників. А крім самого малюнка, був присутній текст, який описував або доповнював сюжет роботи.

Варто зазначити, що з моменту появи писемності каліграфія і живопис тісно переплітаються між собою на всіх етапах розвитку японського мистецтва. У зв'язку з цим велику роль відіграє лінія, в той час як колір і перспектива другорядні. Цьому свідчить значна кількість монохромних картин, де зображення подібні піктограмам, які несуть свій власний підтекст. Більш того, ця особливість закріпилася як окремий стиль до початку XIV століття під назвою сумі-е.

Дана техніка широко використовується і зараз для написання картин в різних жанрах, в зв'язку з чим має безліч форм. Тому пропонуємо докладніше ознайомитися з японським живописом сумі-е, як з одним з найбільш яскравих його напрямків.

Японський живопис Сумі-е

Дослівно назва цього монохромного живопису перекладається як туш і малюнок (сумі - туш, е - малюнок). Ця техніка прийшла в Японію з Китаю ще в XII столітті, коли мандрівні буддійські ченці стали поширювати китайську культуру. Однак тут вона знайшла інший, японський розвиток, і сформувалася в окрему характерну особливість живопису цієї країни.

Як вже зрозуміло з самої назви, в Сумі-е художники використовують лише чорну туш, граючи з насиченістю кольору і створюючи багату палітру сірих відтінків. Адже незважаючи на свою монохромність, одним з основних принципів цієї техніки є передача відчуття присутності кольорів. Також тут відсутнє створення будь-яких попередніх начерків та ескізів, тому нанесення мазків повинно бути відпрацьовано до автоматизму.

Ще однією особливістю є те, що на відміну від західних майстрів, перед художником не стоїть завдання чіткого відображення реальності. Майстер передає суть картини пропускаючи побачене через власне сприйняття. Таким чином перед глядачем відкривається не достовірний пейзаж місцевості або портрет людини, а образ, який виник в уяві художника.

Провідну роль у створенні картини грає і внутрішній настрій. Важливо прибувати в стані безпристрасного споглядання, як би зливаючись з природою воєдино. Напевно саме тому птахи та квіти так часто зустрічаються на картинах японських майстрів і заслуговують на особливу увагу.

Японський живопис квіти

Філософія японського мистецтва базується на пошуку вишуканості й краси в навколишній дійсності. Ну а що, як не квіти, є їх безпосереднім втіленням. Тим більше, що жителям Японії пощастило мати можливість спостерігати за багатьма квітучими рослинами, одним з яких є, звичайно ж, сакура. З давніх часів і до наших днів цвітіння цього дерева не припиняє дивувати своєю красою, яка надихає й мотивує поетів, музикантів та художників.

Але крім сакури, в цій країні є ще безліч прекрасних рослин і квітів, які знайшли свій сенс та символіку в мистецтві й філософії японців. Так, наприклад, хризантема вважається символом сонця, достатку і досконалості. А зображення цієї квітки з 16 пелюстками вже кілька століть є імператорською печаткою.

На особливу увагу заслуговують і півонії, які довгий час навіть було заборонено вивозити за межі країни. Вони уособлюють відвагу та мужність у японській культурі, і часто зображувалися на обладунках самураїв. Також до списку шанованих і поширених в живописі квітів відноситься гортензія. Згідно з легендою, в день народження Будди з неба пішов дощ з цих прекрасних квітів. Тому не дивно, що зображення цієї квітки стало характерним для сумі-е, поширеного буддійськими ченцями.

Крім перерахованих вище квітів, своєю символікою володіють іриси (героїзм і войовничість), гібіскус (достаток), дика орхідея (цнотливість), камелія (стійкість та довголіття), гліцинія (юність і грація), іпомея (скороминущість й неповторність), лілія (відкритість) і звичайно ж троянда (любов). Всі вони стали важливою частиною японського живопису як у якості основного елемента картини, так і несучи свій власний сенс в деталях сюжетних робіт.

Яскраві представники японського живопису

Про японський живопис можна говорити нескінченно довго, настільки унікальний і багатогранний він у своїх проявах. Але всі ми знаємо, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому представляємо вашій увазі кілька робіт найяскравіших художників країни вранішнього сонця, чиї картини стали відомі далеко за межами батьківщини.

«Читаючи в бамбуковому гаю», Тенсе Сюбун. Художник був основоположником японського живопису Сумі-е і вніс істотний внесок в його поширення.

«Сосни», Хасегава Тохаку. Основу робіт майстра складають прості та лаконічні пейзажі, за допомогою яких він виробив свій індивідуальний почерк і навіть створив власну школу, названу на його честь - Хасегава.

«Велика хвиля в Канагаві», Кацусика Хокусай. Автор картини став ретельно займатися живописом лише в 60 років, однак його творчість привернула увагу таких видатних європейських художників як Вінсент Ван Гог, Клод Моне і П'єр Огюст Ренуар. Тим самим він певним чином вплинув на їх роботи.

«727», Такасі Муракамі. Художник є одним з найпопулярніших нині живих представників японського мистецтва. Його роботам характерно змішання традиційних мотивів із сучасною попкультурою.

«Гарбуз», Яеї Кусама. Автор картини — відома сучасна художниця, яка творить в безлічі найрізноманітніших технік. Однак всі її роботи об'єднує використання повторюваних візерунків, що створюють певну візуальну мову.